Трихотиломанія - хвороба виривання волосся: як з нею боротися?

Волосся може страждати від безлічі факторів: різні види алопеції, стрес, наслідки травм і хвороб. Іноді людина сама стає джерелом проблеми, наприклад, у разі трихотиломанії - захворювання, що характеризується неконтрольованим висмикуванням волосся. Це не просто емоційна реакція, а усвідомлене виривання волосся за допомогою рук, пінцета або інших предметів, часто супроводжуване певними ритуалами. Трихотиломанія потребує серйозного лікування, що включає консультації дерматолога і психіатра. Часто використовується трихограма для оцінки ступеня ураження волосяного покриву. Якщо фолікули залишилися неушкодженими, шкоду можна виправити, наприклад, за допомогою міноксидилу і мезоролера. Крім того, необхідна корекція психологічного стану.

Медична класифікація захворювання

"Трихотиломанія" буквально означає "хворобливе прагнення до висмикування волосся". Цю проблему також називають аутодепіляцією. Згідно з класифікацією хвороб в актуальній редакції це патологія класу "Психічні розлади та розлади поведінки". Трихотиломанія може бути як незалежним розладом, так і ознакою більш серйозних психологічних проблем:

• неврозу;

• шизофренії;

• біполярного розладу особистості;

• органічних уражень ЦНС.

Найчастіше патологія розвивається у дівчаток віком від 11 до 16 років, хоча однозначної прив'язки до статі та віку немає. Так само як і немає чітких термінів прояву хвороби.

Причини трихотиломанії

Манія висмикування волосся може бути спричинена різними чинниками:

1. Психічні порушення: Трихотиломанія іноді пов'язана з такими станами, як депресія, біполярний розлад, деменція, психопатія або розумова затримка.

2. Особливості особистості: Часто потяг до висмикування волосся спостерігається у чутливих, тривожних і недовірливих людей, які намагаються полегшити емоційну напругу через цей акт.

3. Дитячі травми: Ця звичка може проявитися у тих, хто виріс у суворих і контролюючих умовах, де культивувалося почуття провини. Для них висмикування волосся є способом самопокарання або спробою замінити внутрішні переживання фізичним болем.

4. Сильні стресові ситуації: Трихотиломанія також може виникнути у відповідь на травматичні переживання і стрес.

Незалежно від причин трихотиломанії, здебільшого виривання волосся стає своєрідним актом зняття внутрішньої напруги, перекривання інших відчуттів. З погляду фізіології це цілком зрозуміло: шкіра досить чутлива, тому, не докладаючи значних зусиль, людина може отримати більш ніж відчутний біль. А він "заміщає" інші негативні думки та почуття, ніби зміщуючи центр уваги.

Види трихотиломанії

Трихотиломанія класифікується за віком прояву та характером дій:

За віком:

• Дитяча: виникає у дітей віком 2-6 років, часто минає самостійно.

• Пубертатна: поширена серед підлітків 11-16 років, може супроводжуватися неврозами і переходити в хронічну стадію.

• Бідомінальна: має два пікових періоди - у дошкільному віці та в період пубертату.

• Доросла: виникає рідше, але часто набуває хронічної форми.

За характером висмикування волосся:

• Несвідома: людина не контролює свої дії і не зосереджується на них.

• Свідома: протилежність несвідомій, де дії усвідомлені й часто перетворюються на ритуал.

• Поєднана: у стресових ситуаціях дії відбуваються автоматично, а у звичайних умовах залишаються під контролем.

Лікування трихотиломанії

Тут знову ж таки важливий комплексний підхід. І він завжди має бути індивідуальним. У плані лікування можуть бути присутніми, наприклад, такі техніки:

• Психотерапія спрямована на заміну патологічної поведінки більш адаптивними методами. Пацієнт вчиться розпізнавати бажання висмикувати волосся, визначати тригери і працювати з супутніми емоціями. Потім замість шкідливих звичок вводяться альтернативні способи поведінки.

• Медикаментозне лікування може включати призначення нейролептиків, антидепресантів, стимуляторів центральної нервової системи. Вибір і режим прийому цих препаратів у кожному конкретному випадку визначає психіатр.

• Відновлення шкіри і волосся - програма цього етапу визначається з урахуванням стану шкіри і волосся.

Для відновлення волосяного покриву часто використовують стимулятори росту волосся, зокрема, засоби на основі міноксидилу. Ефективність цього компонента підтверджена багатьма дослідженнями та відгуками користувачів. Практика показує, що регулярне застосування міноксидилу сприяє не тільки відновленню пошкоджених ділянок, а й поліпшенню загального стану волосся.

Для більш значного ефекту рекомендується поєднувати міноксидил з мезотерапією. За цього методу активна речовина через мікроотвори, зроблені голками мезоролера, проникає глибше в шкіру, посилюючи свою дію.

Рекомендації щодо використання міноксидилу при трихотиломанії

Щоб відновлення волосся було більш результативним, дотримуйтеся таких результатів:

1. Переходити до мезотерапії слід після нормалізації психологічного стану.

2. Проводити процедури рекомендується 2 рази на день з інтервалом не менше 10 годин. Частіші маніпуляції значного приросту ефективності не дадуть.

3. Для використання з мезоролером кращі рідкі форми міноксидилу.

4. Якщо шкіра занадто чутлива, то слід використовувати препарати з більш м'яким впливом.

5. Проводити мезоролером по шкірі слід без надмірного тиску, щоб ще більше не травмувати її.

Пам'ятайте: головне в лікуванні трихотиломанії та вирощуванні нового волосся - комплексний підхід і регулярність!